У розмові про майбутнє української економіки все частіше звучить слово «концесія». Після публікації колонки Дениса Костржевського, підприємця та співавтора закону про концесії, тема набрала нового розголосу. У ній він переконує: роздержавлення не означає продаж державних активів, а лише передачу управління професійним приватним операторам.

«На відміну від приватизації, концесія не змінює власника. Держава зберігає об’єкт і правила, а бізнес приносить інвестиції, технології й відповідальність за результат», — наголошує Денис Костржевський.

Повернення інвесторів у 2025 році ? Денис Костржевський

Питання залучення приватного капіталу в інфраструктуру сьогодні стоїть особливо гостро. В умовах війни й післявоєнної відбудови український бюджет не здатен профінансувати всі потреби. «Ми повинні повернути в Україну інвесторів, які готові вкладати гроші навіть у складних умовах. Концесія дає їм зрозумілий інструмент, коли ризики і правила чітко визначені», — пояснює Денис Костржевський.

За його словами, перші успішні приклади вже є. Концесійні конкурси у портах «Ольвія» та «Херсон» показали, що іноземні компанії готові вкладати сотні мільйонів доларів у модернізацію, навіть якщо власником активу залишається держава.

Уроки міжнародного досвіду

У світі концесії стали стандартною практикою. Автомагістралі у Франції, мости у Скандинавії, аеропорти у Бразилії — всюди модель одна: об’єкт залишається державним, але управляє ним приватний оператор. «Це не винахід України. Це загальносвітова тенденція: держава концентрується на регуляції й контролі, а управління бере на себе бізнес», — каже Костржевський Денис.

Експерти наголошують: саме завдяки концесіям європейські країни змогли швидко розвивати інфраструктуру без надмірного навантаження на бюджети. Для України це може стати вирішальним фактором під час інтеграції до європейського економічного простору.

Ефективність проти стагнації

Сьогодні чимало українських держпідприємств працюють у збиток. Об’єкти втрачають вартість, а відсутність інвестицій призводить до поступового занепаду. За словами Дениса Костржевського, це не лише економічна проблема, а й питання довіри:
«Якщо держава не може дати раду власним активам, як вона переконає інвестора, що його капітал буде в безпеці? І як громадяни повірять, що податки йдуть на розвиток, а не на латання дірок?»

Концесія, на його думку, може стати відповіддю. Вона створює чіткий розподіл відповідальності: приватний оператор інвестує і управляє, держава отримує стабільні платежі, а суспільство — якісні послуги.

Перспектива після війни

Костржевський наголошує, що саме в період відбудови Україна має максимально використати концесійний механізм. «Бюджет не витримає всіх витрат на дороги, порти чи аеропорти. Але якщо ми правильно організуємо концесійні конкурси, ми отримаємо сучасну інфраструктуру без втрати контролю над нею», — каже він.

На його думку, головним завданням держави стане забезпечення прозорих правил: стабільне законодавство, зрозумілі конкурсні процедури та якісний моніторинг. Лише тоді інвестори повірять у довгострокові проекти.

Державна власність може залишатися державною, але управляти нею повинні професіонали

Ідея, яку просуває Денис Костржевський, зводиться до простої, але важливої тези: державна власність може залишатися державною, але управляти нею повинні професіонали.

«Нам потрібна не менша держава, а краща держава. Така, яка встановлює правила й контролює їх виконання, але не намагається керувати всім сама», — підсумовує Костржевський.

Для України, яка прагне повернути інвесторів і модернізувати економіку, це може стати не лише економічною стратегією, а й символом нового підходу до державного управління.